Вы здесь

А если снова потребуется ваш голос?

1 декабря 1991 года 28 млн 804 тыс. 71 гражданин Украины поддержали на референдуме Акт о независимости

0

114

Юрий Ехануров, премьер-министр в 2005-2006 гг.:

На той час я з рідного будівельного комплексу перейшов працювати в державну економічну раду при Кабінеті міністрів України завідуючим відділом ринкових відносин та підприємництва. З ранку до ночі ми готували варіанти практичного виходу з «единого пространства». А тому моє голосування було цілком свідомим. При всіх проблемах (а як без них?) ми тоді обрали свою долю, свій стратегічний шлях. І через 25 років залишається головне завдання – зчепивши зуби важко працювати, будуючи державу, і покладатися на себе.

Игорь Юхновский, председатель Народной рады:

У серпні 1991 року я керував Народною радою, і ми для позачергового скликання парламенту підготували всі документи для сесії: і про незалежність, і про заборону Компартії, і про націоналізацію майна Комуністичної партії. Я мав виступати від імені Народної ради. В своєму виступі я справді запропонував, окрім проголошення незалежності, підтвердити цей акт всенародним референдумом. Цілий день, готуючи доповідь, не міг знайти її серцевини, в чому мала бути суть. І коли промайнула думка, що треба конче підтвердити постанову Верховної Ради референдумом, я зразу ж це написав. Це було доленосним! А Леонід Кравчук поставив мою пропозицію на голосування Верховної Ради і вона була підтримана. Це доленосне рішення як для нас, так і для всіх республік колишнього СРСР, що Україна отримала незалежність! Той факт, що нас визнав весь світ, говорить, що це було розумне і правильне рішення Верховної Ради

Александр Мороз, председатель Верховной Рады II и V созывов:

Ми дорослі люди і, звичайно ж, усвідомлювали, що робимо. Ми проголосували за незалежність! Я також працював над цим документом. Більше того, єдина політична сила, яка заявила про підтримку референдумом акта про незалежність, була Соціалістична партія України. І навіть через 25 років я свою думку не змінив! Інша справа, що у нас просто влада і система влади не та, яка повинна відповідати суті, а саме демократичним засадам держави. Але це інше питання – треба боротися за зміну влади!

Владимир Яворивский, депутат Верховной Рады I- II, IV—VI созывов:

Ми жили цим! Питання про незалежність України жило швидше у підсвідомості, ніж у свідомості багатьох із нас. Але коли відбувався референдум, то вже відбувся з’їзд Народного Руху, де я був головою організаційного комітету, де були люди від влади, народні депутати, з якими мала рахуватися влада. Ми агітували  людей, розповідали, як може жити Україна. І якщо перекидати місточок у сьогоднішній день, то можна сказати, що так, це був романтизм і таке інше, можливо, не завжди оцінювалися реалії, але ми глибоко в це вірили! І якби не було цієї віри, то не було б референдуму. Українське суспільство, яке було і закомунізоване, яке пережило і голодомор, і сталінщину, і війну – виявилося, що національна ідея суспільства на генетичному рівні – існувала. Тому ми дістали тоді абсолютно вражаючого результату, тому що були різні інтереси, але вони сходилися на одному – незалежності. Якби питання референдуму поставити сьогодні, щоб було? Переконаний, що ми маємо абсолютно нечуваний, новітній, хай і трагічний, порив нації. Йде війна не те що з Росією, а йде війна за остаточну незалежність України. Тому, якби ми сьогодні голосували, звичайно ж, українці б знову підтримали незалежність! 

Юрий Костенко, министр охраны окружающей среды в 1992-1998 гг.:

Ми до цього рішення йшли не один день і не лише через референдум, а через усвідомлення, в першу чергу, тих можливостей, які давав суверенітет Україні. Саме усвідомлення цього колосального потенціалу, який може розкрити лише суверенітет – незалежність держави, підштовхнули нас до політики, спрямованої на поступову суверенізацію України. Ну, а в підтвердження нашої позиції ми отримали допомогу від західних фахівців і експертів Дойче Банку про потенціали радянських республік, так от, український потенціал був найпотужнішим. Під час референдуму, а ми працювали в східних областях, ми представляли і думку цих експертів і народ реагував на ці оцінки. Думка через 25 років не тільки не змінилася, попри всі наші реалії життя, але й укріпилася. Як і впевненість в тому, що свій час ще прийде – також укріпилася. На сьогоднішній день якраз найбільшим гальмом розкриття того українського потенціалу залишився радянський менталітет влади, яка спрямована на задоволення потреб окремих кланів, а не суспільства. 

Александр Лавринович, министр юстиции в 2002-2005 гг., 2010-2013 гг.:

1991 рік, грудень: я був заступником голови Центральної виборчої комісії, після того, як 1 грудня відбувся референдум, 2 грудня ми мали перші неофіційні результати і голова комісії – Віталій Федорович Бойко, який в той же час ще був останнім міністром юстиції УРСР, сказав мені: «О 12 годині вийди  до мікрофонів і оголоси на весь світ попередні результати». Тому для мене цей день є чи не найбільшим святом і я пишаюсь тим, що доклав до цього участь. Голосами всіх теренів України, навіть Автономна Республіка Крим і місто Севастополь на той час більше 50% голосували  за незалежність. Це треба пам’ятати і не втрачати єдність  країни,  не робити кроків по роз’єднанню. 

0

Выбор редакции

Comments