Вы здесь

А как можно воспитать героев?

29 января в Украине отмечается День памяти героев Крут

0

130

Виталий Капранов, писатель:          

Військово-патріотичне виховання, яке нам дісталося в спадщину від Радянського Союзу, було вихолощеним по суті і за метою воно було комуністичним і загарбницьким. Тому разом із «совєцким советом» відкинули саму ідею взагалі військового виховання, ідеології, вмінь військових, що абсолютно неприпустимо. Це типова інтелігентська українська хвороба – якщо відкидаємо якусь ідею, то починаємо марити якоюсь винниченківщиною – «Сонячна машина»: прийдуть загарбники, ми їх розцілуємо і все закінчиться добре. Зараз дуже зручний момент, щоб підняти це питання на державному рівні і спробувати його поставити  на порядок денний. Спробувати зробити стрижнем військово-патріотичне виховання хлопчиків, ну а потім вже й дівчат. Бо війна, яку ми маємо і яка у нас надовго, і явне невміння України себе захищати – це смертельна небезпека. Тому на зміну старим бійцям (вікова публіка, 40-50 років) має приходити вихована зміна, сповнена ентузіазму, яка розуміє сенс цієї війни і жертовність, яку вона вимушена діями своїми закріпляти.  

Вадим Васильчук, депутат Киевской городской рады:

Є багато хороших напрацювань, проте немає механізму втілення, щоб школи або кадри, які займаються майбутніми військовими, могли втілювати ці напрацювання. Інколи навіть немає бажання! Мене шокувало, що в українських закладах досі висять портрети російських військових як приклади для українських військових у майбутньому вихованні, а поруч – український прапор та портрет загиблого воїна АТО і вони не бачать дисонансу… Ми часто наштовхуємося на людей, які не розуміють, для чого це міняти. Адже 25 років все було нормально! Викладачі самі не змінились, та й немає достатньої кількості програм… Можна констатувати певні потуги, певні кроки, але зараз це тільки назви і гарні звіти державних органів. Проблема в тому, що ми підміняємо сутність незміни формальними звітами.

Павел Горностай, доктор психологических наук, профессор:

Мое мнение такое: военно-патриотическое воспитание нужно, его остро не хватает. Но проводить его так, как проводили в Советском Союзе, категорически нельзя. Этим можно добиться противоположных результатов. Нужно разрабатывать новые формы, привлекая специалистов-ученых. Как это делать? Во-первых, никакой обязаловки. Все должно строиться на интересе. Вводить игровые формы: конкурсы, викторины, ролевые игры. Привлекать детей к исследованию истории. Нужно создать информационную базу о нашей стране, ее истории, выдающихся украинцах (статьи, видео, энциклопедические материалы, художественные, музыкальные произведения и т. п.). Все должно быть высокого качества, интересным, занимательным, эмоционально насыщенным.

Геннадий Друзенко, соучредитель и руководитель Первого добровольческого мобильного госпиталя им. Николая Пирогова:

Кепські справи. В коледжах досі вивчають начальну військову підготовку радянського зразку на прикладах Другої світової війни, яку досі називають Великою вітчизняною...

Владимир Спиваковский, президент международной корпорации «Гранд»:

Здесь все просто. Патриотизм молодежи зависит не только от героев Крут, но и от уровня морали, среды обитания в современном обществе и уважения к ныне живущим патриотам.

Михаил Стрельников, президент юридической компании «Николас»:

Военно-патриотическое воспитание у нас, к сожалению, носит формальный характер. В отличие от американских пластунов, у нас это даже не зачатки воспитания, а зачатки зачатков. Даже в бывшем СССР военно-патриотическому воспитанию уделяли гораздо больше внимания!

Павло Мовчан, председатель всеукраинского общества «Просвита»:

Цією темою у нас ніхто не займається. Немає такої програми, немає концепції, немає нічого того, що необхідно для розвитку військово-патріотичного виховання. Яскравий приклад: товариство «Просвіта» запропонувало нашому Держкіно тему, яку ми організовуємо самотужки – «Героїчне минуле від Святослава до Небесної сотні», так ми отримали в кінці минулого року відповідь, що це нікого не цікавить. Звичайно, а для чого ілюструвати історію? Ніби всі розуміють, що війна реальна, але живуть в абсолютно іншому світі – в світі своїх зисків, своїх інтересів.

Андрей Золотарев, руководитель аналитического центра «Третий сектор»:

У нас военно-патриотическое воспитание снова оказалось заложником политической мифологии. В нем теперь не нашлось места тем же партизанам Ковпака и воинам Красной армии. Воспитание должно исходить из того, что надо формировать политическую нацию, а не опираться на мифологию и стереотипы первой половины ХХ века.

0

Выбор редакции

Comments