Вы здесь

А как на ваших планах отразился Майдан?

В ночь на 30 ноября 2013 года в Киеве произошли события, давшие толчок масштабным изменениям в Украине и мире

0

223

Ваче Давтян, собственник компаний «Промкабель» и «ПанЭлектро»:

30 ноября 2013 года я проводил тренинг и мы почти час времени говорили о том, что нужно делать. А вечером я пошел на Михайловскую площадь. И с разной интенсивностью действий находился там до побега Януковича. Эмоции и заряд энергии того времени просто непередаваемы! И это то, что определяет мои действия сегодня – менять страну, бить в одну точку, пока не получится.

Алексей Толкачев, председатель фонда «Омрияна краина»:

Дуже добре пам'ятаю ті дні. Бізнесові клопоти, благодійні проекти, довгострокові плани були порушені рішенням України відмовитися від Угоди про асоціацію з ЄС. З'явилося розуміння, що буде буря, катастрофа, адже неможливо розвернути корабель на повному ходу на 180 градусів. Водночас було розуміння того, що в умовах нестабільності всі внутрішні та зовнішні гравці будуть грати на дестабілізацію. Так і сталося. Вже на ранок після побиття студентів на Майдані, коли з'явилася «сакральна жертва», я відчув, що вибуху не уникнути. Зізнаюся, я не бачив сенсу в революції, тому що дуже добре знаю її технології, і наперед бачив негативні катастрофічні наслідки. Тепер же, через три роки після революції, у мене більше немає бізнесу, чимало друзів загинуло на фронті, інші – виїхали з країни. Але у мене ще є надія в найближчі роки змінити хід історії і здійснити диво в Україні.

Александр Деркач, совладелец холдинга «Молочный альянс»:

В субботу утром я ехал на Подол. Проехал через Крещатик – улица была пустая. На каждом углу стояли мордовороты в форме «Беркута», румяные и молодые. Подумал почему-то: явно не местные. Что случилось ночью, я уже знал. Был уверен, что так просто это не закончится. Часа в два дня ехал машиной через Михайловскую площадь, а там – тысячи людей, звон колоколов. Я сигналил толпе, тоже кричал что-то в окно. Мне в ответ кричали и показывали знак V из двух пальцев. Уже было ясно, что завтра на улицах будут сотни тысяч. В воскресенье взял младшего сына, поехали на Майдан. Шли туда по улице Заньковецкой. Я впервые в жизни услышал, что такое дыхание толпы. По Крещатику шли сотни тысяч. За полкилометра не было слышно ничего, только инфразвук, который чувствовался телом, а не ушами. Побыли часик и поехали с сыном домой.

Женя Кулеба, координатор создания Сквера Небесной сотни, руководитель общественной организации «Город-сад»:

Зранку 30 листопада 2013 року, коли я дізналася про побиття студентів, в мене була зібрана валіза: вже 1 грудня, на довгі два тижні, які були одні з найтривожніших в моєму житті, я полетіла на стажування до Вашингтона. Але 30 листопада після походу на Михайлівську площу я не була впевнена у поїздці. Але це була робота. Я все-таки полетіла, але, не перебільшуючи, можу сказати, що наше життя, робота і плани змінилися того дня назавжди. В моєму житті з’явився Сквер Небесної сотні і громадська організація, яка щодня працює над тим, щоб люди не забували цінності і мрії, які об’єднали нас на Майдані.

Герман Таслицкий, управляющий партнер юридической компании «Правозащита Украина»:

События 1 декабря 2013 года застали меня в Донецке. Помню, что произошедшее на Майдане Незалежности вызвали в кругу моего общения ощущение шока и очень живое обсуждение. Мы все буквально прилипли к мониторам, выискивая новости из Киева. Среди моих коллег были и те, кто уже в первой декаде декабря уехал в Киев, чтобы поддержать вышедших на Майдан. Конечно, ни я, ни мои друзья не могли на тот момент предположить, чем завершится противостояние народа и власти. Тогда положение Януковича мне казалось непоколебимым. Уже позднее, когда стали появляться местные «Майданы», мы присоединились к единомышленникам и стояли возле памятника Тараса Шевченко в Донецке. Который, к слову, расположен в 50 метрах от здания Донецкой областной администрации, где в мае-июне 2014 года фактически произошла сдача города. А в декабре-феврале 2013-го выходить в Донецке с поддержкой Майдана было тоже небезопасно.

Оксана Форостына, писательница:

29 листопада я вилетіла в Осло на міжнародну конференцію (перед тим була на Майдані, вночі приїхала додому зібрати речі і вирушила в Бориспіль). 30 листопада о шостій ранку прочитала новини. Наступні три дні – найважчі за багато років, тому що в іншій країні, через монітор лептопа, все виглядає набагато страшніше. 2 грудня повернулася в Київ, і це було для мене неймовірним полегшенням. Я повернулася на інший Майдан, в інше місто і в іншу країну. Протягом наступних кількох днів горизонт планування зменшився до кількох годин, тому що, виходячи з дому, не можна було сказати, коли повернешся. Відповісти на питання, що змінили ті три місяці, можна коротко: все.

Виктор Чумак, депутат Верховной Рады:

Я був в процесі! Брав участь в політичних акціях. Так, 30 листопада я був на Михайлівській площі, 1 грудня – на Майдані і біля адміністрації президента. Звичайно, ці події змінили моє життя – круто змінили!

0

Выбор редакции

Comments