Вы здесь

А как править лучше?

Виктор Янукович подозревается в захвате власти путем конституционного переворота

0

305

Tарас Чорновил, депутат Верховной Рады III-VI созывов:    

Я є прихильником того, що як президентська форма, так і парламентська можуть бути добрими і ефективними лише в тій країні, в якій століттями не має жодних внутрішніх потрясінь і в якій виробилися серйозні традиції, а ці традиції є головним гарантом, що забезпечує від узурпації влади чисто президентської держави чи від хаосу – у випадку парламентської республіки. В світі не так багато країн, які можуть з гарантією і впевненістю сказати, що можуть собі дозволити таку розкіш. У багатьох випадках це іноді вилазить боком, але є країни, в яких традиції є, до прикладу, британська система права. Доки у нас немає жорстких глибоких суспільних традицій, то розказувати, що якась крайність для нас є хорошою, то вона закінчиться чимось поганим: або узурпацією, або розвалом всього і дезорганізованістю… Я прихильник чогось близького до золотої середини, тобто, я схильний до того, що має бути сильна президентська гілка влади. Президент має мати дуже чітко визначені функції і має бути сильний, потужний уряд, який контролюється парламентом. Має бути дуже чітко розділено і розписано повноваження між цими гілками влади, і саме баланс можливостей цих гілок влади може бути питанням дискусії. Те, що ми маємо сьогодні в Україні – це близьке до нормального, хорошого для нас варіанту, єдине, що є кілька нюансів. Ми за президентом чітко фіксуємо те, що він відповідальний за національну безпеку, оборону і зовнішню політику. Це записано в Конституції, але водночас, при цьому розподілі влади, у нас під контролем парламенту частина силових структур, в першу чергу Міністерство внутрішніх справ, яке також має військові підрозділи – колишні внутрішні війська, тепер Національна гвардія. Тобто у нас вже розмита ця система, яка мала б вибудовувати цей розподіл повноважень, що закріплений нашою Конституцією парламентсько-президентської республіки. З іншого боку, у президента є вплив на ряд функцій держави, які могли би не входити в його повноваження, скажімо, Національний банк, який належить до фінансово-економічного блоку, цілком логічно міг би бути у парламентсько-урядовій складовій. У нас ця форма за рівнем балансу достатньо добра, але баланс виписаний, на мій погляд, не зовсім досконало. Я прихильник того, що жорстке розділення гілок влади: президент зі своїми функціями, парламент – зі своїми, а посада президента, особливо в нинішній ситуації, має бути достатньо сильною.

Ростислав Кравец, управляющий партнер юридической фирмы «Кравец и Партнеры»:

На мой взгляд, нужно стремиться к парламентской форме правления – это принятая во всем мире форма, которая более демократична. Но исходя из ситуации, которая существует в Украине, отсутствие института парламентаризма как такового, неумение договариваться фракциями и отдельными депутатами в интересах государства, желание все делать в собственных коммерческих интересах, без учета государственного, я считаю, что в Украине еще долго будет актуальной и необходимой именно президентская форма правления, где президент принимает все решения и несет ответственность. Исходя из менталитета украинцев – они всегда готовы искать доброго царя, который должен нести за все ответственность. Из всего этого следует, что если есть человек, который готов взять на себя ответственность, то президентская форма правления будет наиболее эффективна в Украине.

Владимир Фесенко, глава Центра прикладных политических исследований «Пента»:

Немає простої відповіді на це запитання. В різних країнах існують різні форми правління і, як правило, форма правління є адекватною, оптимальною, прийнятною, в залежності від історичних обставин, політичних традицій і політичних потреб – все це і визначає, яка форма правління потрібна. До прикладу, в Росії, Білорусі і у нас форма правління з 1996 року по 2004 рік, або за часів Януковича, була однаковою – президентсько-парламентська. Протее, в Білорусі це фактично диктатура, авторитарний режим, незважаючи на форму правління, в Росії – це реальна президентська система, хоча є ознаки президентсько-парламентської, але у нас і у них ця ситема по суті дуже розрізнялася. Адже в Росії президента сприймають як самодержця, царя, а у нас – як гетьмана: «ми тебе вибрали, ми й тебе скинемо!». Ось це такі формальні розбіжності, які треба мати на увазі. Справа не в формі правління,  не в формальних ознаках, а в тому, як вона працює і як вона сприймається. Тому я вважаю,  що на даний період історичного розвитку нинішня парламентсько-президентська форма є компромісною, прийнятною.

Руслан Кошулинский, заместитель председателя Верховной Рады в 2012-2014 гг.:

Універсальної форми правління немає. Під час війни, яка є сьогодні, оптимальною є президентська форма правління. Після перемоги, на мій погляд, доречно застосувати досвід США. Коли президентська вертикаль відповідатиме і за виконавчу гілку влади. Найгірша модель в сьогоднішніх умовах України – це змішана. Вона постійно передбачає латентне або явне протистояння президент – прем'єр-міністр – парламент.

Денис Бугай, партнер юридической компании VB Partners:

Вопрос формы правления следует рассматривать без привязки к конкретным личностям. Наиболее демократичная и наименее способствующая узурпации власти – это парламентская республика. Но обратная сторона этой формы – медлительность в принятии решений и отсутствие решительности. Партии и политики должны строить хрупкую коалицию. Партии вынуждены думать о следующих выборах, популизм заменяет непопулярные решения. На данном этапе я сторонник президентско-парламентской республики. У президента достаточно полномочий для управления, но сильный парламент не позволит президенту злоупотреблять своими правами.

Николай Скорик, депутат Верховной Рады:

Считаю, что парламентско-президентская форма правления, как у нас сейчас, подходит. Но она должна работать, а сейчас мы имеем полную узурпацию власти президентской ветвью. Выход в переходе к системе парламентских выборов по пропорциональной системе.

0

Выбор редакции

Comments