Вы здесь

А каких прав у вас прибавилось за последние 25 лет?

10 ноября 1948 года Организация Объединенных Наций приняла Всеобщую декларацию прав человека

0

177

Евгений Захаров, председатель правления украинского Хельсинкского союза:

Разница очень существенная! Ведь то, что сегодня возможно, в советское время было невозможно в принципе. Невозможным было провести мирное собрание – митинг или пикет; тех, кто ходил на них, арестовывали и репрессировали. Невозможно было создать общественную организацию, поскольку все общественные организации можно было создать только под эгидой комсомола или коммунистической партии. Была единственная идеология, не было свободы слова, не было свободы совести… Многие церкви были запрещены, а священников подвергали репрессиям. По  части гражданских и политических прав все было очень плохо! Не было никакого правила о приватности, могли безнаказанно следить за людьми, а сейчас хоть есть защита персональных данных. Конечно, сейчас тоже отмечается много нарушений прав человека, не могу сказать, что стало гораздо лучше, но тех проблем, которые были в советские времена – нет. Сейчас много нарушений прав, связанных с новыми явлениями, с развитием технологий. Много вмешательства в личную жизнь, поскольку появились мобильные телефоны, коды разные… Такого раньше не было.

Тарас Чорновил, депутат Верховной Рады III-VI созывов:

Безумовно, відчуваю різницю! І мені хотілося б, щоб побільше людей просто попробували порівняти. Адже частина не пригадує того періоду, бо тоді були зовсім юними, інша частина – в ностальгічній забудькуватості. Для дуже багатьох людей той період згадується тільки тим, що вони були молоді і їм нічого не треба було, і вони не хочуть згадувати. Не треба забувати, що будь-який вияв публічного протесту, який ми можемо зараз бачити на кожному кроці, кожен день і справжні, і організовані, і проплачені… Протест міг і мусив бути закінчений в радянський час розстрілом, як у Новочеркаську, або дуже довгими термінами ув’язнення. Коли людина була «неугодною», під неї просто писалася подія, яка абсолютно від неї незалежна, і людину розстрілювали… Будь-які права були абсолютно урізані. Лише політичний анекдот людині «коштував» від п’яти до семи років ув’язнення. Це якщо пощастить і не підв’яжуть ще шпіонаж. Сьогоднішні пости в Фейсбуку на той час – це 150 тисяч років ув’язнення для того, хто там зафіксований. Все те, що ми маємо право сьогодні сказати, висловити, тоді було неможливо. Тому ті жахіття, які були тоді, не дай боже, щоб сьогодні повторилися!

Павло Мовчан, председатель всеукраинского общества «Просвита»:

Це непорівнянні речі! Тоді ти боявся власних думок, висловлював їх у колі лише перевірених людей, у колі тих, кому довіряєш. Зараз же ти можеш висловлювати на будь-якому перехресті своє бачення того, що відбувається в державі. Раніше все контролювалося, звідси і підозра, і недовіра… Були поширені «кухонні розмови», – це коли людей загнали у вузький простір для того, щоб вони не виносили нічого зайвого, проте і це контролювали. У мене, до прикладу, ночував «стукач», який приходив і гортав мої записники, виписував  мої телефони. Я пам’ятаю дуже чітко, як я застукав його несподівано за цим заняттям, і це була людина мого кола… Якщо свого часу мою кімнату в гуртожитку, де я жив, запломбували, щоб перевірити мої рукописи, проте я зірвав пломби і те, що міг знищити, знищив, а що треба було заховати – заховав. А переправляти свої рукописи на Захід і переживати, де їх надрукували? Хвалить бога, таких речей сьогодні вже немає і уже не буде, ми тепер в іншій добі, в інших стосунках зі світом і людством.

Даниил Гетманцев, почетный президент юридической компании Jurimex:

Сложно ответить на этот вопрос. Особенно в контексте Декларации прав человека. Конечно, в СССР ущемлялись политические права, если можно так сказать, в пользу прав социальных. Сейчас наоборот. Это принципиальное отличие двух социальных формаций. Но отсутствие обеспечения государством социальных прав не вызывает раздражения. Ведь еще древние греки говорили, что демократия должна быть голодной. Беспокоит то, что сегодня не обеспечиваются государством те права, которые должны лежать в основе построения любого цивилизованного общества: право на жизнь и безопасность. Без соблюдения этих прав мы не только не можем говорить о других правах, но и существование государства, не обеспечивающего эти права, является аморальным.

Алексей Голобуцкий, политтехнолог:

Когда развалился Союз, мне было 15 лет. Но я вырос в достаточно осведомленной семье из научной среды, поэтому понимал, что живу в бесправной стране, на примере своих родителей. Главные права – на получение информации, на выезд – отсутствовали. Поэтому когда сравнивают те времена  с нынешним положением, далеко не идеальным, я могу сказать одно – отсюда, по крайней мере, можно уехать. Тогда был тотальный контроль во всем, о каких правах мы говорим? То, что у нас сегодня, – это сознательный выбор населения Украины. Пока не придет ответственность к нам, ничего не изменится. Никто права просто так не дает, за них нужно бороться, и поэтому любое право придет в результате осознания того, что тебе нужно и что ты готов для этого сделать. У нас по Конституции гарантированы все права, просто надо уметь ими пользоваться и бороться за их соблюдение.

Левко Лукьяненко, депутат Верховной Рады I-VI созывов:

Порівнювати дуже важко, бо це зовсім різні політичні системи. В Радянському Союзі була диктатура пролетаріату – це означало, що все політичне і суспільне життя підпорядковане одній партії і все інше не дозволене. Для того щоб воля партії здійснювалася, працював величезний «апарат насильства» – КГБ, міліція… Ні свободи слова, ні свободи друку, ні свободи створення громадських організацій чи то політичних партій – нічого не було. Було тотальне підпорядкування людини отій диктаторській системі. Тому як порівнювати той режим із режимом незалежної України – все зовсім інакше. Статус України змінився, вона стала незалежним суб’єктом міжнародного права, тепер за умов демократії немає диктаторів над волею мільйонів людей. Є право створювати партії, профспілкові та громадські організації, є свобода слова, свобода мітингів і зборів… Проблема в тому, що в Україні, як в усіх демократичних країнах, право людини залежить від можливостей самої людини. Можна говорити та робити що хочеш, звичайно, що в межах дозволеного законом. Тому ми живемо в умовах, які різко відрізняються від попередніх, і я радий тому, що Україна змінилася на краще. Проте це не стосується матеріального життя, яке залежить не від права, а від реальності.

0

Выбор редакции

Comments