Вы здесь

А какой урок преподала история?

23 октября 1956 года в Будапеште началось антикоммунистическое восстание, подавленное советской армией

0

408

Андрей Плахонин, историк:

После каждой очередной новости от чешского президента Милоша Земана — большого путинолюба у нас принято вздыхать о том, что чехи так ничему и не научились в 1968 году. В плане уроков истории Венгрию у нас вспоминают реже — мешает языковой барьер, наверное. Хотя каждый раз, когда снова заходит речь о санкциях против России, Венгрия вновь и вновь высказывает свою, отличную от общей, точку зрения. Что это, невыученный урок? Думаю, совсем наоборот. Главный урок, который вынесла Венгрия из событий 1956 года – в мировой политике не бывает вечных друзей и врагов, у любой, даже самой преданной дружбы есть свои границы. Поэтому на первом плане должны быть не обязательства перед друзьями, а национальный интерес. И сегодня венгры бережно хранят память об этих событиях. Напомню, только два года назад получил обвинительный приговор бывший министр внутренних дел 92-летний Бела Биску, ответственный за репрессии против повстанцев. Но во внешней политике, впрочем, как и во внутренней, венгры не следуют за руководством Евросоюза с закрытыми глазами. Осторожность, возведенная в абсолют прагматичность, — наверное, это и есть тот самый жестокий урок, вынесенный венграми из 1956-го.

Максим Лавринович, управляющий партнер юридической фирмы «Лавринович и Партнеры»:

Вважаю, що і українці, і угорці виносять сьогодні однакові уроки. Те, що світ між собою ділять ті, хто має армію і зброю – великі, потужні гравці і розраховувати в таких процесах світового розподілу на допомогу іншого світового гегемона не завжди доводиться. Тому і угорці в 1956 році, і українці у 2004-2005, 2014-2016 роках зрозуміли, що розраховувати в схожих умовах можна лише на свої власні сили. Влада не тільки Угорщини та України, але й всіх інших країн зробила висновки, і тепер студенти є найбільш небезпечною верствою населення для будь-якої влади. І будь-яка  влада, в тому числі і та, що ми бачимо в Україні сьогодні, намагається всіма доступними способами студентство відволікти від політики.

Алексей Мустафин, медиаэксперт:

Венгерская революция 1956 года наглядно показала настоящую цену «миролюбивой внешней политики» Советского Союза и пустоту тезисов о «народной демократии» и «социалистическом самоуправлении». Советы без коммунистов немедленно превратились из «органов рабочей власти» в «прибежища контрреволюционного отребья», хотя и были созданы по ленинским лекалам. Второй урок – ООН оказалась абсолютно беспомощной. Не в первый раз, конечно. Но как инструмент воздействия на ядерные державы впервые так наглядно показала себя. Третий – Запад в лице США с легкостью обменял Венгрию на Ближний Восток. Но при этом потерял и Венгрию, и Египет (не навсегда, конечно, но возвращение Каира на западную орбиту произошло гораздо позже и совсем не вследствие уступчивости Запада в 1956-м). Последние два случая выглядят особенно пикантными, если вспомнить выбор места подписания меморандума с Украиной о сдаче ядерного оружия – Будапешт. Но это уроки не столько для венгров, сколько для украинцев.

Владимир Вятрович, директор Украинского института национальной памяти:

Справді, це одне з найбільш значимих антикомуністичних повстань на всій території, яку контролював Радянський Союз у другій половині ХХ століття. Звичайно ж, воно було придушено силою, незважаючи на той величезний потенціал, який мала радянська влада. Уроком було те, що, на жаль, Захід не готовий був захистити тих людей, які піднімалися на боротьбу за свободу, попри те що Захід теж колись здобував свободу як свою головну цінність, але західний свiт проковтнув те придушення свободи в центрі Європи. На жаль, ми зараз є свідками того, як Україна бореться і відстоює свою свободу та незалежність, так само це відбувається на фоні байдужості Заходу.

Тарас Чорновил, депутат Верховной Рады III-VI созывов:

Є відомий вислів, що головний урок історії – це те, що в неї не беруть уроків, або ж беруть, проте на короткий час! Пам'ять про 1956 рік дуже добре відіграла в Угорщині своє значення, коли почалися в Центральній Європі «оксамитові революції». Тоді Угорщина була однiєю з тих держав, де навіть думки не було про те, щоб зберігати соціалістичний лад та контакти з Радянським Союзом. Але, як ми бачимо, пройшов певний час, і то й самий Орбан, якого обирають і який дістав підтримку, зi своєю партiєю вертають старі принципи – зв’язки з Росією, мафіозні моменти, згортання певного рівня демократії. Це відбувається у сьогоднішній Угорщині, яка пам’ятає ті події. Проте абсолютній більшості угорців історична пам'ять зрадила. Тому мені здається, що уроків надто мало. У нас в Україні, здавалося б, є уроки, але ми їх до кінця не можемо взяти. Таке вже маємо на сході… Більша половина населення живе так, як ніби й нічого не відбувається: все в порядку, все чудесно! Це ознака того, що в нас немає наслідків свіжих уроків тих, які і зараз тривають. То що ж говорити про уроки, які були шістдесят років назад?

Андрей Золотарев, руководитель аналитического центра «Третий сектор»:

На смену мифу о фашистском мятеже теперь навязывается миф об антикоммунистическом восстании. Хотя, на самом деле, все начиналось как конфликт между совершенно «упоротыми» сталинистами и их умеренными однопартийцами. Имре Надь был не только участником гражданской войны в России, но и многолетним агентом НКВД. Вмешательство СССР было отнюдь не предопределено. Политическое руководство не хотело ввязываться в конфликт, тем более что все происходило на фоне событий Суэцкого кризиса. Переломным моментом стал расстрел снайперами манифестации и последовавший штурм горкома партии в Будапеште. То, что произошло потом, отражено в многочисленных фотодокументах. На улицах Будапешта началась резня. Именно после этого было принято решение о подавлении восстания. Для нас это урок того, что надо научиться слушать и слышать друг друга. Ведь нежелание этого приводит к таким трагедиям, как события 1956 года в Венгрии. Служившие в Венгрии помнят, как в годовщину событий люди несли на кладбище лампадки в память о погибших, и было их немало.

0

Выбор редакции

Comments