Вы здесь

А вы Конституцию давно читали?

20 лет назад, 28 июня 1996 года, Верховная Рада приняла Основной Закон президентской республики

0

71

Марина Ставнийчук, представитель президента Украины в Конституционном суде в 2007-2010 гг., член Венецианской комиссии в 2009-2014 гг.:

З текстом Конституції я працюю практично щодня. Проте, впевнена, в державі людей, які щодня мають в руках Основний Закон України, критично мало. У зв’язку з цим у нас така складна ситуація із застосуванням та недотриманням Конституції. Дуже хотілося б, щоб наші громадяни знали Основний Закон та вміли користуватися ним в захисті своїх прав та свобод. Вся історія української державності, нехай фрагментарно, на різних етапах, показує, що нам все-таки більше підходить парламентська форма правління або реальна парламентсько-президентська республіка. На жаль, наші можновладці не вважають за необхідне дотримуватися збалансованої єдності влади, дотримуватися балансу у функціях і повноваженнях гілок влади. І якщо ми не навчимося користуватися Конституцією, законами, які врегульовують питання влади, адекватно, то яку форму не дай, все рівно толку не буде.

Александр Мороз, председатель Верховной Рады II и V созывов:

Вчора звертався до Конституції, бо наразі працюю над цим документом. Україні сьогодні потрібна парламентсько-президентська форма правління з розвинутим місцевим самоврядуванням – європейська модель, але не президентсько-парламентська, яка фактично сьогодні явочним порядком застосовується в Україні. Навіть сьогодні після деяких змін, внесених після всіх тих перипетій, класична парламентсько-президентська форма найкраще б відповідала сьогодні інтересам України.

Александр Лавринович, министр юстиции в 2002-2005 гг., 2010-2013 гг.:

Ще тоді, в 1996 році, я міг цитувати на пам'ять будь яку статтю Конституції і вважав, що це завжди так буде, але у людини є феноменальна здібність – забувати. Звичайно, багато чого, що написано моєю рукою, я пам’ятаю, але є статті, які забуваються, тому приходиться звертатися до Конституції. Відверто кажучи, я прихильник парламентської форми і думаю, що для України це було більш прийнятне. Адже це тільки гра словами: парламентсько-президентська чи президентсько-парламентська республіка – нічого не помінялося. Сьогодні у нас є така ж президентська республіка, яка була всі роки, і можливості глави держави нітрохи не менші, ніж були раніше, – це все складається з інструментів впливу. Коли глава держави одноосібно вирішує, хто і що буде очолювати. Ще тоді, в 2005 році я говорив: якщо потрібен цей компроміс, потрібно одностайне голосування, потрібна підтримка президента, який поставив свій підпис, то треба це робити, але будь-який коктейль в будь-чому завжди гірше від чистих продуктів, а є коктейлі, від яких довго болить голова. Я думаю, що в Україні болить вже дуже довго голова від цього коктейлю. І якщо де-юре і де-факто співпадають, то тоді все набагато чіткіше. Коли право на прийняття рішень співпадає з відповідальністю за його реалізацію, тоді все працює набагато краще, що підтверджено досвідом і практикою різних країн. У нас, на жаль, де-юре і де-факто довгий час не співпадало і сьогодні між цими поняттями велика дистанція, бо ті, хто приймає рішення, не відповідають за їх наслідки.

Владимир Вятрович, директор Украинского института национальной памяти:

Так як я державний службовець, то приходиться час від часу користуватися Конституцією. Багато країн є доволі успішними, будучи парламентсько-президентськими, а є й такі, які президентсько-парламентські. Українському суспільству потрібно з повагою ставитися до законів загалом і до Конституції України. Основою української ментальності є така свободолюбність, часом аж до анархії – відповідно, розробляючи який-небудь новий закон, потрібно враховувати схильність українців до розкриття потенціалу свободи, аніж до слухняності.

Сергей Головатый, министр юстиции в 1995-1997 гг., 2005-2007 гг.:

В Конституцію потрібно вносити зміни. Особливо в розділи розподілу повноважень між політичним трикутником – мається на увазі законодавча влада, виконавча і суд. Потрібно із цього трикутника вилучити судову владу як аполітичну гілку. Вважаю, що ті чинні положення є недосконалими і це нам свого часу сказала Венеційська комісія в 1996 році. Зараз ми живемо за моделлю 2004 року, що ще більш ускладнила стосунки між президентом, парламентом і урядом. Тому ці недоліки треба виправляти. Я процитую документ, над яким працював, який затвердили і чого я дотримуюсь і до сьогодні: «Розділ 5. Концепція державотворення в Україні. Перший підрозділ – форма державного правління: за історичними традиціями, політичною думкою української державності на початку XX століття, психологічними характеристиками української нації – найбільш притаманною формою державного управління для України є парламентська республіка з главою держави – президентом, який не є главою виконавчої влади. Історично це підтверджується формою правління як в період Козацької республіки, так і під час існування Української Народної Республіки. За парламентом слід закріпити законодавчі контрольні і установчі функції, а уряд має утворюватися парламентом і бути тільки йому підзвітним…».

Николай Корниенко, судья Конституционного суда в 1997-2002 гг.:

Якщо ти суддя Конституційного суду, навіть у відставці, то Конституція у тебе в голові, і якщо щось не так, то я завжди кажу: порушення Конституції, стаття така-то… Коли ми писали проект Конституції, я був тоді в Верховній Раді в групі наукових консультантів, тоді була єдина думка, що Україна має бути президентською республікою, як Сполучені Штати Америки. Проте пройшли роки і стало зрозуміло, що потрібно змінювати на президентсько-парламентську республіку, а згодом і парламентсько-президентську. Тому вважаю, якщо парламентсько-президентська форма вже прислужилась у нас і дала свого часу вийти із політичної кризи, то її потрібно тільки вдосконалювати. А щоб вдосконалити, то потрібно, на жаль, ще далі посунути президента, але на це ніхто не піде.  

0

Выбор редакции

Comments