Вы здесь

А вы подписали бы заявление об уходе?

Кабинет министров одобрил увольнение генерального директора Национальной телекомпании Украины Зураба Аласании

0

283

Олег Наливайко, председатель Государственного комитета телевидения и радиовещания Украины:

Звільнення відбудеться після того, як Держкомтелерадіо оприлюднить наказ. Ми вчора отримали звернення Зураба, відповідно, за процедурою, відправили лист погодження до Кабінету міністрів. Сьогодні уряд погодив нам це подання, тепер ми маємо видати наказ про звільнення, але це не обов’язково має бути завтра, чи післязавтра. Зураб зараз працює на місці, і ми консультувалися, хто б міг очолити комісію. Це вже не буде посада Зураба, бо НТКУ находиться в стадії перетворення в НСТУ і ми шукаємо керівника комісії, хто завершить почату процедуру. Рішення Зураба для мене несподіване. Ми буквально два дні тому брали з ним участь на раді Євробачення, і це не обговорювалось. Він мене поставив до відома буквально за декілька годин до того, як публічно зробив заяву. Шкодую! Більше того, на засіданні Спілки журналістів, коли Зураба вимагали звільнити, я говорив, що коней на переправі не міняють, бо треба пройти, створити і потім уже йти на вибори, хто там хоче балотуватися. Думаю, у Зураба є втома, бо ми з ним з 2014 року разом тягнули той віз і це непроста робота. Зараз багато проблем у зв’язку з тим, що Україна здобула право  на проведення Євробачення. Дуже складне бюрократичне законодавство, немає коштів, і це, безумовно, тисне на Зураба, що стало однією з головних причин цього рішення. Ну і по-друге, впевнений, в березні наступного року, коли будуть вибори на голову правління вже Національного суспільного телерадіомовлення, то Зураб буде балотуватися і відповідно може повернутися до своєї посади. 

Илья Ноябрев, главный продюсер Национальной телекомпании Украины в 2011-2014 гг.:

У него поклонники и сторонники, но я как раз в другом лагере. Считаю, что человек, не имеющий никакого отношения к телевидению, не имел права руководить Первым национальным каналом. Чем угодно, только не телевидением! Практика показала, что за три года ничего не сделано. Телевидение – такая сфера деятельности, в которой нельзя «писать в стол», как это делает писатель. Ведь если что-то делается, то все это видят. Так вот, за три года не выпустить ни одного телевизионного хита, не найти ни одного телеведущего, ни одной звезды не создать – это надо умудриться! Самые маленькие и чахлые каналы это все делают. Это говорит о том, что человек не совсем представлял, чем он должен заниматься и что нужно делать на телевидении. Может, он себе представлял, что стоит поставить камеру, как ставили во времена Майдана: она работала, шло включение и не было ведущего, и в этом была определенная прелесть, но это прерогатива военного времени. Тогда этот вариант годился, но на смену ничего не было сделано. Поэтому считаю, что это совершенно уместный ход, и если он сам до этого додумался, то честь и хвала ему! 

Алексей Мустафин, медиаэксперт:

Насколько я понимаю, Зураб Аласания сам написал заявление. И в ситуации, в которую его поставили, у него, в общем-то, не было другого выхода. Я вообще скептически оцениваю возможность реформирования государственного телевидения. Но Зураб Аласания старался. Именно при нем в эфире Первого национального появились программы, критикующие не только оппонентов власти, но и саму власть. Я не уверен, что человек, который придет на его место, удержит эту планку. Хотя, конечно, хотелось бы ошибиться.

Игорь Чайка, председатель Независимого медиапрофсоюза:

Це рішення самого Зураба, яке абсолютно зважене. Вважаю, що Зураб Аласанія – дуже досвідчений і професійний менеджер, але це менеджер, який боровся з системою, а один в полі не воїн. І яким би надзвичайно талановитим не був медіаменеджер, то пострадянській системі, а у нас вона ще й пострадянсько-олігархічна, одна людина протистояти не може. Я бачу проблему саме в цьому. Зураб робив стільки, скільки він міг, і робив все сумлінно і настільки, наскільки йому дозволяли рамки цієї системи, але прийшов час, коли система перемогла. В найближчому часі має постати питання суспільного мовлення в Україні. Цьому протистоїть система, та й саме суспільство, як ми бачимо, не дуже готове до цього. 

Наталья Лигачева, шеф-редактор портала «Детектор медиа»: 

Я не одобряю увольнения Аласании. Конечно, Зураб не был, как и любой другой на его месте, идеальным руководителем, но он и несколько человек его команды были тем локомотивом, которые тянули старое НТКУ в новое «Суспильне». Главное, что им удалось сделать: поставить заслон влиянию на редакционную политику государственного (пока еще) канала, со стороны власти и политиков, а также полностью отказаться от «джинсы». Мониторинги качества новостей, которые мы проводим много лет, с приходом Аласании в НТКУ перестали фиксировать в новостях «скрытую рекламу». А то, что на государственном канале выходят три самых зубастых программы журналистских расследований – «Схемы», «Слидство.Инфо» и «Наши гроши», где критикуются политики любого ранга и принадлежности к любой политической силе, включая и самого президента, говорит само за себя. Конечно, далеко не все удалось сделать, по объективным и субъективным причинам. Не смог Аласания наладить контакт со многими сотрудниками НТКУ, хотя не все из них, на мой взгляд, думают только о своих интересах. Но это, все-таки, не отменяет главного: процесс преобразования государственного вещания в общественное шел достаточно активно, и в этом большая заслуга как многих экспертов, политиков, членов наблюдательного совета, медийных общественных организаций, даже Гостелерадио, так и Аласании. Но сейчас главное уже не в личности того человека, который станет исполняющим обязанности, если это будет не политическая, а техническая фигура, а чтобы реформа не затормозилась из-за того, Кабмин не выделяет необходимых для ее проведения средств.

Сашко Лирнык, ведущий «Казки Сашка Лирныка» (UA Перший):

Я засмучений його звільненням. Не схвалюю цього кроку, але пана Зураба розумію. Типова ситуація, коли за роботу питають суворо, але важелів, щоб виконати цю роботу, не дають. Схоже на епізод із фільму «Гладіатор», коли випускають головного героя на арену, а тим часом стиха вгороджують кинджал в спину – йди, борись, якщо зможеш. Аласанію поставили в такі умови, що або провалюй роботу, або йди під суд. Жодна людина не захоче себе без вини підставляти. Аласанія почав надзвичайно важливу реформу по перетворенню закостенілої системи державного телебачення на сучасне суспільне мовлення. Не встиг, на жаль. І з його звільненням перспективи утворення суспільного мовлення стають туманними. Із своєї професійної точки зору зауважу, що це єдина телевізійна компанія, яка, попри відсутність фінансування, виробляла власні програми для українських дітей.

0

Выбор редакции

Comments