Вы здесь

А вы требуете медицинскую реформу?

6 июня Верховная Рада внесла в повестку дня законопроекты, которые должны положить начало системной реформе здравоохранения

0

190

Оксана Сывак, заместитель министра охраны здоровья по вопросам европейской интеграции:

Пацієнти і лікарі не повинні бути заручниками системи. Не повинен кожен з нас, коли звертається по «безкоштовну» допомогу, думати: де ж терміново взяти гроші на ліки і скільки грошей за це дати лікарю. Це ненормально, що людина, занедужавши, починає телефонувати знайомим і шукати, де ж їй допоможуть. Це не по-людськи, що лікар на власному робочому місці виглядає і почувається як жебрак з простягнутою рукою. Як лікар, я бачила систему зсередини. Вона потребує змін. Як пацієнт – переконана, медична система потребує змін. Через це українці перестали слідкувати за своїм здоров’ям, звертаються до лікаря вкрай запізно. Законопроекти, які внесла до порядку денного Верховна Рада, мають стати Революцією гідності для системи охорони здоров’я України. Допоки відкладатимуться зміни, страждатимуть наші діти, батьки, українські вояки, які покладають своє здоров’я на сході, захищаючи країну. Україна не може чекати ще п’ять років на гідну систему охорони здоров’я. Зволікати зі змінами – означає відверто саботувати розвиток країни. Ми вже мали 25 років нарад, переговорів, робочих груп і доопрацювань. Ми за результат, а не за процес.

Валерий Кондрук, президент компании «Фармпланета»:

Я, как и все украинцы, очень сильно жду реформу медицины. Дальше тянуть просто некуда: за годы независимости Украины нас стало на девять миллионов меньше, и это пугающий факт. Другое дело, что я совершенно уверен, что в таком виде, в котором пытаются внедрить реформу, она не сработает. Ярким примером такого неудачного реформирования стала программа «Доступные лекарства». Только 20% коммунальных аптек принимают в ней участие, остальные 80% – коммерческие, так и не стали участниками этой программы. Для людей это означает, что лекарства для них так и не стали доступными – коммунальные аптеки просто не в состоянии обеспечить всех необходимыми лекарствами. Потому что программа до конца не продумана, потому что хорошие идеи плохо внедряются, потому что Минздрав не слышит бизнеса, который умеет считать и у которого нет доверия ни к возврату средств, ни к прозрачности распределения финансов. Поэтому я, как и все в Украине, #вимагаю_медреформу, но почти уверен, что даже законопроекты, которые сейчас призывают депутатов принять, не спасут ситуацию. Нужен конкретный четкий план действий со сроками выполнения, который не зависимо от фамилий в Министерстве здравоохранения или других структурах поможет внедрить реформу, способствующую увеличению продолжительности жизни каждого украинца.

Елена Рыхальская, психотерапевт:

В нашей стране установилась тенденция на реформы, но жизнь людей пока от этого в лучшую сторону не изменилась. Хотелось бы отметить, что непродуманные реформы дезорганизуют всю систему. Зачастую всего лишь существует картинка, которая дезорганизует работу ведомств. Никто не верит в реформы, так как на сегодня мы наблюдаем сбой в поставке лекарств, продажи некачественных лекарств и список этих вопросов можно продолжать. В массовом сознании замер единственный вопрос: чего еще мы лишимся, и кто за счет этого обогатиться?

Константин Шусторович, генеральный директор компании «КОРИС Украина»:

Сама по себе медицинская реформа не панацея, она не даст нам хорошего и эффективного здравоохранения взамен существующей системы. Однако она является тем обязательным и необходимым условием, при котором дальше возможно что-то построить. А именно, – привести здравоохранение к тому уровню, который мы, как страна, реально можем себе позволить. Возможность расходовать деньги налогоплательщиков не на поддержание всей системы, а лишь эффективно работающей ее части, давая мотивацию развиваться. Создание условий для расходования денег налогоплательщиков на частную медицину. В том числе, предпосылок для развития института частных практик. Предпосылки к либо постепенному отмиранию, либо перерождению неэффективной части системы. Плюс создаются глубинные предпосылки к глобальным изменениям в смежных отраслях: медицинском образовании, науке, фармбизнесе и так далее. Важно понимать: реформаторские законы – лишь инструмент. Он может послужить как во благо, так и во вред. Для того, чтобы они дали эффект, необходима заинтересованность местных властей. А вот тут как раз существуют проблемы: коррупция в здравоохранении на местах хорошо интегрирована с органами власти, правоохранительными органами, бизнесом. Это феодальные княжества со своими князьями, вассалами и ленным правом. Если Минздрав не придумает, как решить и эту проблему, реформа разрушит систему Семашко, но не даст ожидаемого эффекта.

Наталия Онипко, президент Всеукраинского благотворительного фонда «Запорука»:

Сьогодні Верховна Рада внесла до порядку денного сесії законопроекти про медичну реформу. Для цього знадобився неабиякий тиск з боку громадських активістів та суспільства загалом.  Україна є третьою за рівнем смертності у світі. Ми випередили навіть Сомалі. Далі зволікати з реформою не можна. Якщо до кінця червня депутати не проголосують за ці законопроекти, то приречуть українців до зникнення як нації. Противники реформи – здебільшого це представники фармацевтичної мафії чи ті, хто годується з її корита, ведуть потужну пропаганду щодо «жахливих змін», які настануть в разі її впровадження. Наприклад, вони лякають нас тим, що лікування стане платним. Нібито зараз ми не платимо за все і всім. Насправді, реформа передбачає повну оплату ургентних випадків, першої допомоги та піліативним хворим, та часткову оплату за інші послуги. Але усі оплати будуть легальними, чітко визначеними та наповнюватимуть бюджет лікарні, а отже будуть контрольовані. Зараз же вони наповнюють тільки окремі кишені, а ситуація у лікарні залишається незмінною. Реформа передбачає стратегію «гроші за пацієнтом», згідно якої держава не платитиме за ліжко-місце, за утримання закладу охорони здоров’я тощо, а платитиме за конкретну надану послугу. Кожен українець зможе самостійно обрати заклад охорони здоров’я, лікаря, який є професіоналом у своїй справі. Відповідно, лікарів-неуків, які не приноситимуть гроші лікарні, будуть скорочувати. Зміняться вимоги щодо вступу та підготовки спеціалістів у вузах. Підніметься мінімальний прохідний бал на медичні спеціальності, студенти здаватимуть додаткові ліцензійні іспити, які є частиною програми «Міжнародні основи медицини». Наші лікарі нарешті зможуть лікувати згідно протоколів, за якими лікують у всьому світі, бо сьогодні протоколи провідних європейських клінік мають бути затверджені ще в Україні і все це – трата часу та грошей. Ми маємо спробувати змінити ситуацію. Не буває безболісних реформ. Але маємо думати не тільки за себе, але й про тих, хто сьогодні помирає в муках, бо немає коштів на ліки, про тих, кому поставили не той діагноз, бо лікарю однаково і він не займається самоосвітою і підвищенням кваліфікації, про тих, до кого швидка не доїхала вчасно… Як казав  Вацлав Гавел, перший  президент Чеської Республіки, реформатор: «Краще п’ять років помилок, ніж 50 років саботажу».

Валерий Яковчук, директор медицинского центра «Агапит»:

Буквально минулого тижня до нас прийшов пацієнт, який спочатку потрапив в державну лікарню з гострим панкреатитом, але вже на другий день втік звідти, на власний страх і ризик. І ставлення персоналу, і умови, і невизначеність стосовно того, кому і скільки платити, змушують людей шукати інші варіанти отримання медичної допомоги. Після такого досвіду вищезгаданий пацієнт звернувся до нас і спокійно пройшов необхідне лікування на денному стаціонарі. Люди прагнуть, щоб все було чітко, прозоро і зрозуміло, щоб не виникало додаткових питань стосовно того, кому і скільки треба заплатити. Якість послуг теж повинна бути на рівні. Сучасні пацієнти за свої кошти вимагають певного рівня сервісу, уваги, привітності. Мова про медичну реформу йде дуже давно, зміни потрібні були ще «на позавчора», але за все існування незалежної України система охорони здоров’я не покращується, динаміка негативна. Здається, вже всі зрозуміли, що безкоштовних послуг немає і бути не може. В Україні вже досить давно працює система добровільного медичного страхування, і жителі великих міст, працівники великих підприємств та не тільки вони вже відчули переваги страхової медицини. На жаль, на сьогодні не реально, щоб така система запрацювала на державному рівні. Зараз часто критикують систему Семашко, але з точки зору організації вона була доступна, багаторівнева, продумана, і все працювало як годинник. Але в наших умовах стало неможливим фінансування даної системи. Тому слід рухатися до нового, брати найкраще зі світових страхових моделей та державних систем. В новій системі має бути кілька рівнів. На першому – має бути гарантований рівень безкоштовних послуг на випадок невідкладних, ургентних станів, що загрожують життю та здоров’ю пацієнта. Має існувати можливість отримати допомогу для всіх, хто не може сплатити за неї. Далі має бути базовий рівень обов’язкового медичного страхування, за яким йде більш широке покриття в рамках добровільного медичного страхування. І останній рівень – планові вартісні послуги. Яка б система охорони здоров’я не була обрана чи розроблена для України, результати реформи залежатимуть від зусиль чиновників і працівників медичних закладів усіх форм власності, які можуть зробити її ефективною або навпаки, провальною. Панацеї на сьогодні немає, але рухатися крок за кроком потрібно, як би важко це не було.

0

Выбор редакции

Comments