Вы здесь

А вы бы как упаковались?

Киевская городская рада подготовила проект решения об обращении в Верховную Раду о необходимости принятия закона о запрете использования и продажи одноразовых полиэтиленовых пакетов

Валерий Кривошей, президент Клуба упаковщиков:

Я взагалі проти усяких заборон, крім тих випадків, коли ми маємо справу з речами, небезпечними для людини, довкілля та майна. Пакети з полімерплівок з поліетилену всіх видів та поліпропілену абсолютно безпечні! Паперові пакети, якими планують замінити полімерні, більш шкідливі. При їх виготовленні використовують у п’ять разів більше енергії, у 30 разів – води, утворюються небезпечні викиди в атмосферу, забруднюються стічні води. Вони у дев’ять разів важчі полімерних, а значить, і відходів буде більше. І до того ж вони у кілька разів дорожчі. Що ж робити? Потрібно прийняти законопроект № 4028 «Про упаковку та відходи упаковки», за яким створити в Україні, як в європейських країнах, систему поводження з відходами упаковки на основі розширенної відповідальності виробника та з використанням роздільного збирання та сортування твердих побутових відходів. Тоді не будемо захаращувати довкілля відходами упаковки, в тому числі полімерними пакетами, та перенаповнювати ними полігони та звалища, викидати їх у водойми, ліси та куди завгодно, а повторно використовувати у якості вторинної сировини для виготовлення різних виробів. Для довідки – в країнах Європи повертають 60-80% твердих побутових відходів, у тому числі відходи упаковки і полімерних пакетів, в той час як в Україні, за офіційними даними, цей показник сягає аж 3-4%! Тому я проти заборони будь-якої безпечної упаковки, в тому числі полімерних пакетів.

Анна Сандалова, заместитель председателя постоянной комиссии Киевской городской рады по вопросам экологической политики:

Я повністю підтримую дану заборону на використання і продаж одноразових поліетиленових пакетів. Хоча вони є звичним та зручним атрибутом нашого життя, ціна, яку доводиться за це платити, надто висока. Якщо комусь проблема може здатись надуманою, то наступні цифри мають розкрити реальні масштаби загрози. У світі щорічно виготовляється 5 трильйонів пакетів, з яких один трильйон щорічно викидається. Понад 15 млн кв. км пластикового сміття вже зараз плаває лише у Тихому океані. Щорічно понад 1 млн пташок та тисячі тварин гинуть від пластикового сміття та відходів. Ви впевнені, що вода з крану, яку вживає щодня ваша родина, чиста від мікрочастинок поліетилену? Відповідно до найновіших досліджень, у світі 83% водопровідної води містять частинки пластику. Причому навіть в розвинених країнах ситуація не краще: у США – 93%, а у Франції, Німеччині та Великобританії пластик міститься у 72% взятих зразків водопровідної води. Сучасні системи фільтрації не затримують пластикові мікрочастинки. Утилізацією проблему, на жаль, також не вирішити. Адже для повного розчинення одного пакету потрібно від 300 до 1000 років, а при спалюванні виділяється маса шкідливих сполук. Тому єдиним надійним і безпечним вирішення проблеми є відмова від їх використання. Заради порятунку планети, та, власне, і самих себе, багато країн вже відмовились або в процесі відмови від використання поліетиленових пакетів. Лише в Європі понад 40 країн заборонили або обмежили їх використання. Навіть країни Африки підтримали цю естафету. Тому питання, чи вдасться втілити ідею в життя, вже має низку успішних прикладів по всьому світу. Цілком імовірно, що знайдеться певний відсоток противників заборони. Люди в силу своїх звичок, консерватизму або інших чинників можуть протестувати та продовжувати користування поліетиленовими пакетами. І не можна просто заборонити та не запропонувати жодних альтернатив. У світі активно пропагуються та використовуються ряд альтернатив: паперові пакети або модні багаторазові екосумки з бавовни чи паперу. За рік використання лише одна екосумка може замінити понад 500 пакетів. При проведенні правильної інформаційної кампанії та пропозиції адекватних альтернатив відмова від використання поліетиленових пакетів відбудеться з мінімальним дискомфортом для населення та підприємств. Виграш же від такого рішення буде відчутний у масштабах як країни, так і цілої планети.

Александра Халаим, старший преподаватель кафедры экологии Национального университета «Киево-Могилянская академия»:

Как эколог я всецело поддерживаю подобные инициативы наших властей, особенно когда они идут в ногу с мировыми тенденциями. Нам пора подтягиваться до уровня Кении. Как реалистка и жительница Киева, я не уверена, что самым эффективным решением будет именно запрет, ибо к запретам у нас трепетное отношение – мы зачастую воспринимаем их как вызов и пытаемся обойти. Стоит также задуматься, каким образом будет организована система контроля над выполнением соответствующей нормы. Какая структура, в рамках каких полномочий и за деньги какого бюджета будет контролировать этот запрет? С другой стороны, экономические механизмы, бьющие по карману, зачастую оказываются куда более действенными – как в Дании, где введение налога на бесплатную раздачу пакетов в супермаркетах снизило их использование на 90%. Но как бы ни была организована попытка что-то сделать с висящим на деревьях и кустах полиэтиленом, это безусловно будет огромным шагом вперед.

Владислав Чечеткин, генеральный директор интернет-магазина Rozetka.ua:

Глядя на развитые страны, скажу: у нас другого пути нет. Мы однозначно пострадаем, потому что нужно будет перестраивать процессы и платить за упаковку больше. И еще есть вопрос для экологов: что лучше – рубить деревья или использовать разлагающийся пластик?

Светлана Котенко, соучредитель «FoodEx – сервис организации здорового питания»:

В своей жизни и предпринимательской деятельности я руководствуюсь принципом: критикуя – предлагай. Что в данном аспекте прозвучит, как запрещая – предложите решение. Я поддерживаю экологические инициативы и своими силами организовала сортировку отходов в офисе FoodEx. На городском уровне начинать стоило бы с обучения населения и банальной установки сортировочных урн на каждой улице столицы. Можно предложить скидку на коммунальные услуги домохозяйствам и организациям, сортирующим мусор. Далее двигаться по пути развитых европейских стран, не упуская фундаментальные этапы формирования нового отношения к вопросам сортировки и переработки вторичного сырья.

Татьяна Мелихова, депутат Киевской городской рады:

Питання заборони продажу та використання одноразових поліетиленових пакетиків на часі. Ясна річ, що без відповідного законодавства боротися з засиллям поліетилену важко і Київрада зобов'язана звернутися до Верховної Ради з вимогою прийняти відповідний закон. Проте треба шукати варіанти, що саме Київрада може зробити в боротьбі за екологію. Тут є над чим подискутувати двом комісіям – з питань екології та комісії торгівлі.

Ольга Насонова, директор компании «Ресторанный консалтинг»:

Запретить легко, но, во-первых, это невозможно проконтролировать (пакеты используются не только в сетевых магазинах, но и на рынках, и в киосках, которые и так не имеют разрешений). И потом, нет никакой альтернативы. Куда раскладывать овощи, фрукты, сладости и прочее? Бумажные пакеты будут дороже, естественно. И еще возникает юридический вопрос – понятие одноразового полиэтиленового пакета: что можно считать одноразовым, а что многоразовым. Большая часть вот этих так называемых кульков используется много раз, до дыр. Так что такой запрет можно считать абсолютно нереальным в реализации. И непонятна его цель: пролоббировать продажу бумажных пакетов крупного производителя или забота об экологии.

Юлия Котельникова, эксперт по экологическим вопросам Let's do it Ukraine:

Звісно, ми підтримуємо заборону одноразових поліетиленових пакетів. В Україні щороку виробляється п’ять мільярдів поліетиленових пакетів. Вони зручні у використанні та дуже дешеві, проте шкодять природі. Після використання вони потрапляють на смітники, де забруднюють середовище, і часто вітер розносить їх по всьому довкіллю: річки, поля, ліс. Розкладається поліетилен 200 років, виділяючи шкідливі речовини. Поліетиленові пакети стали нашими супутниками по життю: кожного разу в супермаркеті ви чуєте «Пакет потрібен?». Відмовитись від нього українцям буде непросто, оскільки альтернатива – паперові, біополіетиленові, полотняні торбинки є дорогими. Процес відмови від поліетилену має відбуватися поступово, за допомогою проведення екологічних заходів  та пояснення мети відмови від такої упаковки. Нам вдасться відмовитись від цих пакетів, якщо дотримуватись закону – закон про заборону поліетилену прийняли Китай, Австрія, Італія, Франція, Німеччина. Також можна запровадити обов'язкову переробку та утилізацію таких пакетів. В Києві нещодавно розпочали приймати поліетилен на спеціально створених пунктах вторинної сировини. Звісно, будуть перешкоди: небажання людей переходити на інші види пакетів, протести виробників, відсутність дешевих альтернатив. Проте, відмова від поліетилену – вагомий чинник в боротьбі за чистоту довкілля.

0

Выбор редакции

Comments