выборы
15:58   16.07.19

«Зашкварні» історії парламентських перегонів

Парламентські вибори, які відбудуться 21 липня, принесли багато дивних несподіванок. Справа не лише в тім, що вони дострокові: долю країни бажають вирішувати: «нові» – далекі від політики; ті хто має відверто антиукраїнські настрої, пов’язані з криміналом особи. Напередодні важливого для країни кроку, ми зібрали найгучніші «зашквари» серед тих, хто претендує на місце у новій Верховній Раді.

Якщо партійним спискам і їх представникам центральні медіа приділяють значну увагу, то мажоритарників часто обходять своєю увагою, але ми виправимо цю прикру несправедливість.

Чорний піарник

загрузка...
загрузка...

До недавнього часу кандидат в депутати Володимир Петров вів життя «мажора» про що регулярно повідомляв своїх підписників у соціальних мережах. Але останнім часом він намагається приміряти на себе образ стриманого інтелектуала.

Відомий блогер, телеведучий та політтехнолог з Кривого Рогу. Офіційно є продюсером ТОВ «Люмпен Продакшн» і членом політичної сили «Право-консервативна партія України «Північний шлях». Почав кар’єру піарника на початку 2000-х років.

Переїхавши до Києва, працював в штабі Арсенія Яценюка. Тоді розгорівся перший гучний скандал, коли Петров вів замість Арсенія Петровича його сторінку в ЖЖ. Але, не встигнувши перелогінитись, від імені Яценюка образив одного з користувачів.

Того ж року вибухнув педофільський скандал – нардепів від «БЮТ» звинувачували в розтлінні дітей в таборі «Артек». Хоча нісенітниця була очевидною, фігурантам відмиватися довелося майже два роки. Авторство того скандалу ЗМІ приписували саме Петрову, який оприлюднив цю історію і навіть знайшов «липових» свідків. Проте всі витівки сходили Петрову з рук.

1270 випадків «кнопкодавства» від   140 народних депутатів зафіксував громадський рух «Чесно» у 2018 році. Абсолютним «переможцем» з кнопкодавства минулого року став депутат від групи «Відродження» Антон Яценко, який натиснув за себе й за «того хлопця» кнопку 97 разів.

Останній інцидент стався минулого року. Петрова запідозрили в організації кампанії з дискредитації заст.начальника Департаменту захисту економіки Нацполіціі Олександра Варченка і його дружини Ольги Варченко. Тоді студентка КПІ Наталія Бурейко звинуватила Олександра в сексуальних домаганнях і переслідуванні. Цього разу справа дійшла до затримання Петрова. Володимира спочатку відправили під домашній арешт, а в квітні звільнили. Перебуваючи під арештом він балотувався в Президенти України.

Зараз Володимир йде, як самовисуванець, 221-м мажоритарним округом і влаштовує безкоштовні концерти класичної музики для виборців.

«Небіжчик» з 90-х

Наступним у списку є пенсіонер Вахтангі Убірія. За мотивами біографії цього кандидата можна зняти кіно про лихі 90-ті. Йому приписують різні зв’язки з представниками кримінального світу, а в 2010 році він навіть інсценував власну смерть.

Убірія народився в Абхазії, але юність провів у Києві. Трудову діяльність почав в київському автопарку майстром і доріс до віце-мера Одеси. У 1989 році зайнявся підприємництвом, а в 1992 році нібито за сприяння кримінального авторитета Семена Могилевича був призначений в «Укрзалізницю», де відповідав за закупівлю палива.

В 1994 році був запрошений в США, де провів кілька років. Повернувшись в Україну, в 1998 році балотувався до Верховної Ради, але не пройшов. Так само як і в 2002-му, і в 2014-му.

У 2005 році став заступником мера Одеси Едуарда Гурвіца. А в 2010 Убірій отримав прізвисько «Стрілок» – внаслідок інциденту на Дальницькому кар’єрі під Одесою. Тоді Убірія відкрив стрілянину по представникам власника кар’єру, які приїхали туди з судовим рішенням. Дісталося і оператору місцевого телеканалу, якому чиновник погрожував зброєю та навіть вистрілив в повітря. За це проти нього було відкрито низку кримінальних справ та взято під варту. Але кандидат потрапив до лікарні з серцевим нападом, після чого з’явилися чутки про його смерть. Суд присудив йому невеликий штраф, але Убірія навіть нічого не сплатив, бо потрапив під амністію.

Тепер, цей кандидат-самовисуванець, хоче отримати голоси виборців 222 округу.

Безробітний «активіст»

На перший погляд наступний кандидат мало чим виділяється з натовпу. Ба більше, цілком відповідає трендам останніх років – безробітній, на джипі, активіст, уникає незапланованого спілкування з журналістами, «перевзувається» виходячи з політичної ситуації в країні. Тож цей кандидат увійшов до нашого рейтингу за сукупністю.

Вже два роки офіційно безробітний Олександр Юрченко сьогодні змагається за мандат у Голосієво під прапорами «Слуги народу». За власним зізнанням два роки тому живе коштом дружини. Донедавна був головою Громадської ради при Голосіївській РДА.

Визначних здобутків в якості голови Громадської ради ми не знайшли, проте, за повідомленнями ЗМІ Олександр зібрав групу «активістів», з якими «боровся» з забудовниками. За дивним збігом жодна з забудов не була зупинена, а боротьба проти них припинялася після зустрічі з забудовником.

Ще студентом Юрченко працював в ЗАТ «Інститут «Укрпроектреставрація», яка спеціалізується на розробці проектів для реставрації пам’яток історії та архітектури. Там, на посаді виконавчого директора тривалий час працював його батько Микола Ігорович. Відомо, що інститут не сплачував податки, зарплати та займався невластивою для закладу діяльністю. У 2015 році Окружний адміністративний суд Києва розглядав позов проти «Укрпроектреставрація», висунутий Подільської податковою інспекцією, про несплату податків на суму понад 30 тисяч. Позов був задоволений.

Останнім офіційним місцем роботи Олександра Юрченка зазначена посада адміністратором фірми «Кліффорд Чанс», яка свого часу надавала консультаційні послуги «Ощадбанку Росії». Пізніше компанія потрапила до чорного списку та гучного скандалу.

В політиці Олександр не новачок – встиг попрацювати на представників різних політсил: Олександра Шевченка від «Свободи», Олену Сотник від «Самопомочі», Андрія Денисенка від «УКРОПу», а зараз є помічником народного депутата Тараса Батенко від «Блок Петро Порошенко». У 2015 році намагався потрапити до Київради від партії «УКРОП», але не пройшов.

Аби отримати більше інформації про кандидата, ми вирішили зв’язатися з ним особисто. Слухавку взяв незнайомець і після того, як почув, що телефонують з газети, обірвав і повідомив, що пан Юрченко зв’яжеться з нами за декілька хвилин. Проте ніхто так і не передзвонив. Після численних повторних дзвінків слухавку взяла жінка і сказала, що поспілкуватися з нами він не може, але вони будуть чекати на питання в електронному вигляді. Всі запитання були направлені нами кандидату, а саме: на якому авто пересувається кандидат та скільки обходиться паливо для нього на місяць, які забудови було зупинені за його сприяння, чому часто змінює політичні вподобання та чому до кожного з підприємств на якому він працював є питання у фіскальних органів, що завершувалися позовами до суду.

На момент здачі газети в друк на наш запит ніхто не відповів.

Щирий та принциповий

«Візьміть мене з собою! Я – хароший!» Такою фразою цілком можна охарактеризувати поведінку колись популярного журналіста-розслідувача, який нині також балотується на Подолі до Верховної Ради. У минулих номерах ми не просто так називали Сергія Лещенка висуванцем від «Closer’a», адже тут діючий депутат парламенту частий гість. Чим «зашкварився» депутат-журналіст? Почнемо спочатку.

Перше, що спадає на думку – принциповість Сергія. Спочатку він завзято агітував за «Блок Петра Порошенка» у 2014-му і потрапив «під купол» саме за списком цієї партії. Дуже скоро він перейшов у опозицію до партійного керівництва, проте виходити з фракції відмовлявся, бо розумів, що втратить депутатський мандат. Проте Сергій все-таки має міцні… принципи і втер носа недоброзичливцям, покинувши фракцію партії колишнього Президента… після інавгурації нового. До речі, про нового. Десь із лютого цього року Сергій почав активно агітувати за Зеленського в соціальних мережах. Робив це завзято – навіть носки зелені вдягав. І вже бачив себе у списку кандидатів від президентської партії. Проте, після виборів Президент та його оточення дослухалися до адвоката Трампа. Він призвав позбутися від «токсичних» людей з команди. Це був прямий натяк на Лещенка, який оприлюднив «чорну бухгалтерію» Партії Регіонів. Публікація тоді завдала багато клопоту нинішньому хазяїну Білого Дому. Але навіть відмова «Слуги народу» висувати Сергія від свого імені, не заважає йому використовувати партійні кольори в передвиборчій агітації, називати себе «справжнім слугою народу» та розповідати в інтерв’ю про наміри увійти до складу фракції президентської партії в наступному скликанні Верховної Ради.

Майже кожного разу на виборах більшість кандидатів обіцяють побороти «кнопкодавство», проте після обрання забувають про цю обіцянку.

Друге, авжеж це історія з купівлею квартири за 350 тисяч доларів і рахунком в російському «Сбєрбанку». Депутат тоді пояснював, що гроші позичив, а добрі люди повісили на будинку пам’ятну табличку (на фото – ред).

Третє, знову про принциповість та щирість нинішнього кандидата. В своєму Instagram Сергій Лещенко опублікував фоточку з метро, де він у футболці зеленого кольору і закликом голосувати за нього, повертається додому з прийому громадян. І підписав її: «Втомлений, їду з прийому громадян на Мостицькому масиві. Одне з самих депресивних місць Києва». Після шквалу коментарів від дописувачів з приводу зневажливого ставлення до району, Сергій, не вибачаючись, відредагував допис, не забувши «вколоти» міську владу: «Незаслужено забутий міською владою, яка «пиляє» півмільярда на містку в центрі. Але нічого, поборемося!»

Четверте, це про бажання залишитись у владі. А бажання в Сергія настільки велике, що він навіть до агітації за себе долучив цілого колишнього Президента Грузії Міхеіла Саакашвілі. Такий от кандидат від 220-го київського округу.

Хуліганістий 007

Офіцер юридичного департаменту вже не вперше балотується до рад різних рівнів. З 1998 року він намагався потрапити до райради від «Народного руху України», у 2002-му була таж історія, як і у 2006-му. 2012-го він балотувався, як самовисуванець, а в 2014 році пішов від «Радикальної партії Олега Ляшка» до Київради, але з нею успіху також не зазнав. На тих виборах його підтримала також і партія «Батьківщина», від якої він балотувався на наступних виборах у 2015-му. Цього разу пан Юрій таки потрапив до Київради і обіймає посаду голови тимчасової контрольної комісії з питань АТО. У цьому році Дідовець планує підкорити «нову висоту» – обратися до Верховної Ради. Йде, як позапартійний самовисуванець, хоча у Київраді входить до фракції БЮТ. Власне, після президентських виборів, коли виявилося, що лідерка БЮТ у Києві не надто популярна, таке рішення виглядає логічним.

В його декларації будинок, дві земельні ділянки по 1 000 м2 та дачний будинок на 200 м2. Судячи з декларації пан Дідовець є фанатом агента 007, адже не дивлячись на те, що володіє двома джипами (японською Toyota Tundra та радянським ЛуАЗом), ще й орендує легендарне авто Джеймса Бонда – Aston Martin DB9.

Нещодавно, Юрій Дідовець показав, як готовий боротися з конкурентами на окрузі. Він побив волонтера, який зняв побої і зараз знаходиться в лікарні. Як виявилося пізніше, потерпілий волонтер був агітатором кандидата від Подільського району – Олексія Окопного. Вночі волонтер разом з дружиною розклеювали листівки, коли на них напав Дідовець разом з невідомим чоловіком. Цей інцидент став відомим після написання заяви в поліцію дружиною потерпілого. Згідно з Кримінальним кодексом, за це обвинуваченому може загрожувати тюремне ув’язнення до 3 років.

Сам Дідовець побиття, звичайно, спростовує. Але експерти вважають, що таке залякування працівників штабу опонента – досить поширений метод політичної конкуренції. Адже все це відбувалося на очах свідків і біля житлового будинку.

І до речі, в його юридичній «практиці» вже було кілька схожих інцидентів з побиттями людей у 2014 та 2016 роках – на засіданні виборчої комісії та на зборах адвокатів.

Юрій балотується на 220-му окрузі в Подільскому районі.

Соціолог 80-го рівня

Печерським 221-м округом до Ради йде діючий народний депутат Леонід Ємець.

До нашого рейтингу кандидат потрапив за двома параметрами – кількістю партій, представником яких він був, та поширення фейкової соціології в агітації.

За час своєї політичної діяльності нинішня партія «Голос» є вже сьомою в доробку кандидата. До цього були «Реформи і Порядок», «Громадянська позиція», «Наша Україна», «Фронт змін», «Батьківщина», «Народний фронт».

Від 221-го Ємець обирався до парламенту двічі, проте, схоже, має сумніви щодо своєї третьої каденції. Про це свідчить агітаційна газета від кандидата з його портретом та вихідними даними, в якій на першій шпальті розташовано рейтинг кандидатів в депутати за результатами соціологічного опитування. Звісно, пан Ємець в ньому посідає перше місце з 30,1%. Що ж не так, спитаєте? Не так те, що під рейтингом зазначено, що опитування проводила «група компаній «Рейтинг-СОЦІСА». Пояснимо, є соціологічна група «Рейтинг» і є центр SOCIS, а групи компаній з зазначеною в газеті кандидата назвою не існує, як і результатів опитування на 221-му окрузі від існуючих компаній.

Доповнює портрет кандидата і історія з його майновим станом. Напередодні виборів 2012 р., він задекларував свій річний дохід в розмірі 390 гривень, а своєї дружини Карини – 6,5 млн. грн.

З Кариною нардеп незабаром розлучився, після чого одружився знову. І вже будучи народним депутатом, у своїй декларації про доходи, у відповідній графі про членів сім’ї, він написав: «Дружина відмовляється надавати інформацію».

Цікаво, що у Київраді цю проблему було вирішено за 1 день без законів та обіцянок, встановивши систему для голосування «Рада-4». «Вранці депутати прийшли на робоче місце і побачили, що для голосування потрібно тримати обидві руки на пульті, а отже голосувати за когось ще просто неможливо», – прокоментував секретар Київради Володимир Прокопів.

Однак, колишня дружина спростувала цю версію: «Дуже шкода, що шановний депутат не згадав у своєму покаянні, що відвідуючи черговий закордонний гольф-турнір, просто забув попросити мене підготувати потрібну йому інформацію…» – написала Карина на сторінці в Facebook.

До речі, на відміну від багатьох депутатів, які на питання про розкошний спосіб життя, відповідають, що «до того, як стати депутатом я … років працював/займався бізнесом», пану Ємцю відповісти нічого, адже він жодного дня ніде не працював. Просто з заможними дружинами щастить, мабуть.

У 2017 році Ємець – перший заступник голови комітету ВР з питань правової політики і правосуддя – взяв участь у конкурсі на посаду судді Верховного суду України. Впоратися з завданням Леонід не зміг і з тріском провалив конкурс, зайнявши останнє місце. Але не розгубився і звинуватив у цьому членів кваліфікаційної комісії.

Ця ситуація викликала питання до викладацької кар’єри депутата в Дніпровському державному університеті, записів про яку немає в зарплатних відомостях закладу університету і до дисертації від 2009 року, яка також відсутня в архівах. Тоді громадські активісти підготували запити до Генпрокуратури і Національного антикорупційного бюро, з вимогою порушити кримінальну справу за фактом підробки документів, зняття депутатської недоторканності і притягнення винних до кримінальної відповідальності.

Банкір майбутнього

Наступним у списку є Володимир Костерін. Член Партії зелених України, радник директора в ТОВ «Паретеум Україна». Компанії, яка займається питаннями бездротового телекомунікаційного зв’язку. Костерін добре відомий в журналістських колах. Десять років тому він закрив «Газету 24» і портал «24.ua». Тоді понад 200 журналістів попросили звільнити приміщення, не виплативши не тільки вихідної допомоги, але і зарплати за останні місяці.

Зараз Костерін в інтерв’ю розповідає, що це було не просто так, а весь його бізнес перейшов так званій «сім’ї» екс-президента Януковича. А сам він змушений був терміново виїхати з країни, бо дізнався, що готується його арешт. І поїхав до Швейцарії, де прожив чотири роки. Начебто правдива історія, проте є одна деталь – газету і портал закрили на початку 2009 року, коли Президентом був ще Ющенко, а Янукович ще не отримав всю владу в країні і не розпочав грабувати країну на користь «сім’ї».

Ще одна історія є в доробку Костеріна. Мабуть, всі пам’ятають гучний благодійний проект «Дитяча лікарня майбутнього», на який давала гроші вся країна. Тоді, гроші на її будівництво Фонд Катерини Ющенко «Україна 3000» розмістив на рахунках «Трансбанку», який належав Костеріну і.. раптово збанкрутував. У 2009 році в ЗМІ з’явилася інформація про те, що співробітники банку «Надра» і «Трансбанку» були затримані при спробі виведення коштів вкладників за кордон.

Згодом, решта активів кандидата перейшли у власність наближених до «сім’ї» Януковича людей.

З таким «багажем» Володимир прямує до Верховної Ради, як самовисуванець Подільським, 220-м округом.

Скасуванці

Але не всім «скандальним» кандидатам вдалося вийти на фінішну пряму на шляху до Верховної Ради.

Минулого тижня Центральна виборча комісія скасувала реєстрацію кандидата від партії «Слуга народу» Олександра Куницького.

Виявилося, що він не проживав на території Україні останні 5 років.

У комісії розповіли, що до них надійшла скарга від іншого кандидата в депутати Олега Петріченка, у якій той просив скасувати реєстрацію конкурента, оскільки він припинив громадянство України.

Президент Зеленський пообіцяв внести законопроект про кримінальну відповідальність за факт неперсонального голосування.

Сам кандидат заявив, що їздив у відрядження, але, кажуть у комісії, відповідних доказів не надав. Зокрема, кандидат стверджував, що у тривалому відряджені в Ізраїлі він виконував редакційні завдання «1+1». Пізніше, кандидат змінив позицію і вже надає документи, що проживав в Україні, як громадянин Ізраїлю.

Також не отримав статус кандидата у народні депутати – екс-глава Адміністрації Президента України часів Віктора Януковича Андрій Клюєв, який хотів йти мажоритарним кандидатом у Донецькій області. Андрія Клюєва підозрюють у заволодінні державним майном в особливо великих розмірах, завдяки використанню свого службового становища з травня 2010 по квітень 2011 року.

Проросійський блогер Анатолій Шарій, який очолив список «Партії Шарія» також був знятий з перегонів Центральною виборчою комісією. Колишній журналіст відомий тим, що постійно негативно висловлюється про Україну та підігрує російській пропаганді. З 2014 року випустив ряд відеороликів з критикою української влади, в який часто надавав недостовірну інформацію.

Спочатку ЦВК, яка напередодні відмовила кандидатам у реєстрації, все ж таки включила їх у список претендентів на мандат нардепа, бо таке рішення виніс суд, пояснюючи це тим, що «інформація надана ЦВК не є належною». Але 4 липня секретар ЦВК Наталія Бернацька на своїй сторінці у Фейсбук написала: «Одноголосно прийнято рішення, реєстрацію Клюєва і Шарія скасовано!». Секретар ЦВК, подякувала правоохоронцям, які надали необхідні докази ЦВК.

Я знаю три слова…

Найкоротша програма належить самовисуванцю Жоріну Максиму і члену партії «Національний корпус», який балотується по округу №217 (Оболонь) в Києві. Вона складається із трьох слів – «Сила. Добробут. Порядок».

Максим Жорін народився в місті Рубіжне Луганської області. Йому 30 років. В інтерв’ю журналістам у травні 2019 року він казав, що має невеликий бізнес у Харкові, пов’язаний з охоронною діяльністю.

Зауважимо, що Жорін балотується на тому самому окрузі на Оболоні, який представляв у Верховній Раді 8 скликання Андрій Білецький. Програма Білецького у 2014 році складалася із шести слів.

Трохи більше написав самовисуванець від округа № 58 (Центральний район Маріуполя) Антон Требухов – у своїй програмі він зазначив лише чотири слова. На відміну від програми Жоріна у Требухова з’явилося ще одне слово – «Молодь».

Примітно, що у налаштуваннях файлу з програмами обох кандидатів один автор – якась «Влада».

загрузка...
загрузка...

kancom.kiev.ua

budenergoatom.com.ua

mimi-studio.com